Испытать Бога можно на благословения,
Нас же тянет Его проверять на проклятия.
И завяз снова в старых наш мир измерениях:
Эгоизм, равнодушие, зло, отсебятина.
А потом ожидаем призы и награды мы
От судьбы, запряжённой как нам самим вздумалось.
И по лицам упрямым тяжёлые градины -
Как расплата за всю приземлённость и суженность.
Мы под прессом судьбы, чтобы тьма сверхлукавая
Из жестоких сердец поскорей улетучилась;
И пришла жизнь с избытком - пора запоздалая;
И летела б хвала к небесам не заученно.
Нина Матэф,
Israel
После моих долгих поисков и хождения ложными путями Господь Сам нашёл меня, и это была незабываемая встреча Отца и Его блудной дочери.
Прочитано 6610 раз. Голосов 2. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Нина! Как вовремя! Аминь и аминь! Слава Богу за испытания благословениями! Я увидела новую грань в твоих строках! Аллилуйя! Благословений Божьей мерой утрясенною, сестра! Комментарий автора: Спасибо за добрые пожелания, Наталья!
Не откажусь от утрясённой меры ;)
С Богом!
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
